Українські вечорниці. Сватання
МЕТА: Ознайомити студентів з обрядом сватання. Розвивати інтерес до народних звичаїв та розвитку творчих здібностей. Виховувати любов до української пісні та танцю
ОБЛАДНАННЯ: Святково прибрана зала. На сцені дівчина і хлопець в українському вбранні.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: Актовий зал.
ТРИВАЛІСТЬ: 60 хвилин.
Вед. Добрий день, шановні наші друзі,
Любі гості, що прийшли до нас
Щирі хазяї, що готували
Цей святковий урочистий час!
Вед. Не буває свята без нагоди,
Тож повинні ми про це сказать.
Всі зібрались в цьому залі
Сватання відствяткувать.
Українська хата. Стоїть піч, лави. За столом сидить Оксана. Дія відбувається на сцені.
Оксана: Так хвилююся. Домовилися з Петром, що він старостів сьогодні зашле.
(Стук у двері).
Це, напевне, вони і є.
(Заходить Стецько).
Стецько: Добрий день, Оксано. Приймай гостей!
Оксана: (всплеснувши руками). Стецько! Чого тобі?
Кажи швидше та йди звідси, бо ніколи мені – гостей чекаю!
Стецько: Яких таких гостей?
Оксана: А тобі яке діло?
Стецько: Велике. Ти ж дружина моя майбутня, я мушу все знати.
Оксана: Ти що, Стецько, з глузду з’їхав? Що ти таке говориш? Та я краще олії
З мухами нап’юся, ніж заміж за тебе піду!
Стецько: Не підеш, значить?
Оксана: Не піду!
Стецько: Чи ти дурна, чи з воза впала? У мене ж і воли, і свині, і корови.
Та й сам я хлопець хоч куди козак – глянь, яке пузо, аж шляпа яка...
(Оксана сміється. Заходять батьки Оксани, Василь та Марія).
Марія: Що тут трапилося, доню?
Василь: (до Стецька). А ти, прихвосню, що тут робиш?
Стецько: Женитися прийшов. Батько сказав: „Досить бовдуре, на моїй шиї
висіти - одружуйся та чіпляйся на жінчину”.
Василь: Так ти, значить, свататися прийшов?
Стецько: Вгадали.
Марія: А старости ж твої де?
Стецько: Я їм самогону дав, то вони сидять десь під сіном.
Василь: Нічого, ми й без старостів обійдемося. (До Оксани). Неси, донько, те, що йому положено. Оксана (до Стецька): Ти тільки очі закрий. (Виносить йому гарбуза, накритого рушником).
Стецько: А це дуже приємно?
Оксана: Відкрий очі – побачиш.
Стецько: Ой який чудовий! Стільки каші можна зварити! (Виходять).
Марія: Який же він дурний, і як земля таких носить?
Оксана: Ой, мамо, я так хвилююся! І чому Петра так довго немає?
(Чути потрійний стук у двері).
Марія: Василю, Василю, либонь старости йдуть!
Василь: І сам чую й бачу. Оксано, швидше до печі! Та старанно колупай!
(Знову потрійний стук).
Василь: Господи милосердний! Дай моїй донечці доброго чоловіка, за її
добрість пошли їй щастя!
(Втретє потрійний стук).
Василь: (перехрестившись). Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи. (Заходять 2 старостів з хлібом і пляшкою,
наречений).
Василь: Що ви за люди й відкіля?
1-й староста: Перш дозвольте нам поклонитися, слово добре сказати та хліб
від на прийнять.
Василь: Хліб Святий приймаємо, а вас послухаємо. А з якого царства ви,
якого государства?
2-й староста: Ми є люди німецькі, а йдемо в землі турецькії. Ми собі ловці,
удалі молодці. Раз пішли на полювання, та й зустріли на
вороному коні оцього князя (Петро кланяється). І каже нам
князь: „Бачив я отут куницю, трохи не красну дівицю.
Поможіть, піймайте, десять городів вам дам і скирту хліба”.
1-й староста: А нам, ловцям-молодцям тільки цього і треба. Сьогодні рано
встали та зразу й на слід напали. Пішов наш звір у ваш двір, і з
двору – до хати, тепер бажаємо його спіймати. Певно, наша
куниця – у вас у хаті красна дівиця. Нашому слову кінець, а ви
зробіть нашому ділу вінець. Віддайте нашому князю. Вашу красну дівицю.
Василь: Бачите, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жінкою смутили,
дочку пристидили, що скоро піч зовсім повалить. Дочко! Годі
лишень колупати, чи немає чим цих ловців-молодців пов’язати?
(Оксана стоїть, колупа).
Марія: Чи чуєш, Оксано, що батько каже? Іди ж, іди та давай чим людей
пов’язати. Чи може нічого не придбала, та з сорому піч колупаєш?
(Оксана заносить на тарільці рушники і кладе їх хрест-навхрест на
хліб, перехрестилась перед іконою, батькові тричі поклонилася,
матері руку поцілувала. Потім пов’язала рушник старшому старості,
далі іншому).
Марія: А тепер, доню, і нареченому хустку пов’яжи. Та слухай його,
та шануй. (Оксана в’яже хустку на руку Петрові).
Василь: Гляди ж, зятю! Жінку свою бий і у ранці, і ввечері, і встаючи і лягаючи, і за діло і без діла. Не справляй їй ні плаття, ні одежі, дома не сиди, таскайся по шинкам та чужим жінкам. То з жінкою та діточками якраз підете у старці.
Марія: А ти, дочко, мужичку не спускай і ні в чому його не поважай. Коли дурний буде, то поїде у поле до хліба, а ти йди в шинок, пропивай останній шматок, пий, гуляй, а він хай голодує. Та і в печі ніколи не клопочи – нехай павутинням застелиться піч, от вам і уся річ. Ви не маленькі, самі розум маєте і як вам жити, знаєте..
2-й староста: За таку науку строгу, поклоніться батькам в ноги. (Молоді
кланяються. Потім вони сідають на посад)
1-й староста: Що ви хотіли – те ми зробили.
2-й староста: А за ції речі, дайте нам горілки. Батьки. Просимо милості на
хліб, на сіль і на сватання.
1-й староста: Ну що ж, Оксано, ріж хлібину в знак згоди.
2-й староста: Діло зроблено.
Стук в двері. Заходять дівчата.
1-а дівчина: Дай Боже вам вечір добрий!
2-а дівчина: Ще завидна запросила Оксана нас на сватання.
Оксана: А ми оце зібралися з Петром на вечорниці. Пішли з нами.
1-й староста: Ідіть молоді, та гуляйте, бо вже недовго вам залишилось. А ми
тут з батьками дещо обговоримо.
Пішли на вечорниці.
Заходить Оксана з дівчатами.
Оксана: Добрий вечір тому, хто в цьому домі.
Дівчата: Всім гостям оселі і хазяйці веселій!
Господиня: Добрий вечір! Заходьте, ласкаво просимо. Розміщайтесь,
сідайте. А де це ваші хлопці?
Дівчата: Та десь забарились. А давайте поки що пісню послухаємо.
Пісня у виконанні Зімбель А. „Птаха”.
Стук...
Господиня: Оце Слава богу вже й хлопці ідуть. Привітаємо їх веселою.
Дівчина: Та ні тітонько, подивимось чи гідні вони того.
Стук ...
Дівчина: Не пустимо вас в хату бо дуже вас багато.
Хлопці: Пустіть ліпше, бо буде гірше.
Дівчата: Ми як візьмем рогатини, поламаєм ваші спини.
Хлопці: Дівчаточка, голуб’яточка, та ми ж прийшли не битися, а миритися.
І гостинці принесли і музику привели.
Господиня: Та годі вам, дівчата. Просимо хлопці, до господи. Просимо всіх сідати з дівчатами пісні заспівати. А заодно й перевіримо чи добре молодь співає і чи знає українські пісні.
Присутнім пропонуються мелодії українських пісень, які вони повинні відгадати і заспівати хором, куплет.
Пропонуються пісні.
- „Ой дівчино шумить гай...”
- „Ой у вишневому садочку...”
- „Розпрягайте, хлопці коні...”
- „Цвіте терен, цвіте терен...”
- „Чом ти не прийшов, як місяць зійшов”
- „Ой під вишнею...”
- „Ти до мене не ходи...”
- „Ніч яка місячна...”
- „Ой на горі два дубки”.
- „Несе Галя воду...”
- „Ти ж мене підманула”
- „В саду гуляла”
- „Маруся раз, два, три ...”
- „Черемшина”.
Хлопці: Ну що, дівчата, треба відпочить та трохи горло промочить.
Дівчина приносить бутиль.
Хлопець: Марусю, скільки тобі років?
Дівчина: 16.
Хлопець: Але ж два роки тому ти говорила те ж саме?
Дівчина: Знай, хлопче, що я з тих, що сьогодні говорять одне, а завтра друге.
Хлопець: Люди кажуть, що ти шити не вмієш?
Дівчина: Та хіба, що шити.
Хлопець: І корову не вмієш доїти?
Дівчина: Ну, ще й корову не подою.
Хлопець: І кажуть, що хліба не спечеш?
Дівчина: Може й так, ще хліба не пекла.
Хлопець: Кажуть, що й танцювати не вмієш.
Дівчина: Ану, дівчата, покажемо, як ми вмієм танцювати.
Танець виконують дівчата.
Дівчина: А тепер Подивимось на що здатні наші хлопці. Гра. „Подаруй
коханій намисто”. (Хлопці нанизують намисто з гороху).
Дівчина: Пісня в праці помагає,
Пісня в горі нас вітає,
Пісня радощі приносить,
Моє серце пісні просить,
Хоч сама я не співаю,
Та для вас співанок маю.
Пісня „Ой на горі два дубки”
Дівчина: Трохи відпочили.
Нумо дівчата будем танцювати
Грай музико, грай!
Нас молодих звеселяй.
Танець
Дівчина: А поки ми танцювали у нас уже й вареники поспіли.
Дівчина: В кожній хаті на Вкраїні
Вареники варять нині.
Дівчина: Любі гості, просим сісти,
Вареники будем їсти
Вареники не погані,
Вареники у сметані.
Під пісню „А мій милий вареничків хоче” – гра „З’їж вареники” (на швидкість).
Дівчина: Так, спритні у нас хлопці, люблять попоїсти. Та трохи треба
розтрястися.
Дівчина: Хай квітне наш рідний край,
Гей, кінчай журитись,
Грай, музико, дужче грай –
Будем веселитись!
Танець Вєрки Сердюки
Дівчина: Дуже гарно танцювали дівчата нині. А чи всі з них господині?
Дівчина: Годі нам вже танцювати. Пора столи вже накривати.
Дівчина: Всі дівчата готували сьогодні страви. Давайте їх скуштуємо.
Конкурс страв. Жюрі оцінює конкурс.
Дівчина: А тепер давайте послухаємо ліричну пісню „Місяць”
Дівчина: Скільки б не співали,
А кінчати час.
Кращі побажання ви прийміть
Від нас.
Господарка: Прощавайте, друзі,
Вам низький уклін.
Щастя вам бажаєм,
Всі ми, як один.
І в вас, і в нас
Хай буде все гаразд разом з дівчатами.
Д О Д А Т О К
Вірші студентів до страв
* * *
Ми вам зварили галушки,
За рецептом бабушки.
Хай дає наснаги й сили,
Те, що ми для вас зварили
Покуштуйте страву нашу
І забудьте борщ і кашу.
Беріть ложки, що є сили і в могилу
Можна зразу вже лягати,
Бо смачнішого не знати.
* * *
Ось картопля у сметані,
Готували також самі.
Ця картопля – хліб другий,
Незамінний і смачний.
Швидко настрій підіймає,
Теплом душу зігріває.
А якщо вона в сметані –
Все боліти перестане.
Покуштуй картоплю вмить
І забудь де що болить.